ІНФОРМАЦІЯ ДО ВІДОМА

                               АФРИКАНСЬКА ЧУМА СВИНЕЙ

csdcsdc-minЗапрошуємо на фестиваль національних культур «Таврійська родина»

26 – 27 серпня у Генічеську відбудеться фестиваль національних культур «Таврійська родина».

У програмі:

26 серпня о 17:00 – парад учасників фестивалю (від парку культури і відпочинку ім. Т.Г.Шевченка до кінотеатру «Україна»),

17:30 – відкриття фестивалю національних культур (біля кінотеатру «Україна»),

виставка робіт декоративно-ужиткового мистецтва ,

містечко національних кухонь та пригощання.

27 серпня о 18:00 – гала – концерт «Єднайся родино, квітуй Україно» (стадіон «Будівельник»). Виступи учасників фестивалю та файєр шоу.

Запрошуємо на фестиваль.


 

           АФРИКАНСЬКА ЧУМА СВИНЕЙ

     Зараз дуже гостро стоїть питання швидкого розповсюдження чуми серед свійської тварини. Епізоотична ситуація щодо африканської чуми свиней  продовжує залишатися надмірно складною.

З початку року станом на 18 серпня 2016 року на території України зареєстровано 33 випадки АЧС, в тому числі в Полтавській ( 3 випадки), Одеській (13), Житомирській (1), Кіровоградській (3), Хмельницькій (1), Миколаївській (6), Сумській (2), Чернігівській (2), Черкаській (1), Чернівецькій (1).

Епізоотична ситуація в Україні створює загрозу занесення збудника африканської чуми свиней на територію Херсонської області і вимагає неухильного виконання заходів з профілактики цього небезпечного захворювання.

З  1 серпня 2016 року АЧС зареєстрована на територіях –

1 серпня 2016 року – Баранівська с/рада, Іванівського району, Одеської області;

2 серпня 2016 року – с. Бакаївка Ічнянського району, Чернігівської області;

2 серпня 2016 року – с. Баловне, Новоодеського району, Миколаївської області;

4 серпня 2016 року – м. Нова Одеса, Миколаївської області;

5 серпня 2016 року – с. Білине, Балтського району, Одеської області;

5 серпня 2016 року – с. Гетьманівка, Савранського району, Одеської області;

7 серпня 2016 року – с. Мішково-Погорілове, Жовтневого р-ну, Миколаївської області;

10 серпня 2016 року – с. Попівка, Конотопського району,Сумської області;

10 серпня 2016 року – с. Підлісне, Новоодеського району, Миколаївської області;

11 серпня 2016 року – с. Ясеново-2, Любашівського району, Одеської області;

11 серпня 2016 року – с. Мирони, Балтського району, Одеської області;

15 серпня 2016 року – с. Байбузівка, Савранського району, Одеської області;

15 серпня 2016 року – ДПДГ «Жеребківське», Ананьєвського р-ну, Одеської області;

15 серпня 2016 року – с. Дереївка,Онуфріївського р-ну, Кіровоградської області;

16 серпня 2016 р– с. Хмельове,Маловисківського р-ну, Кіровоградської області;

Швидкість розповсюдження хвороби природнім шляхом з дикими кабанами та іншими тваринами дуже значна! Через розгалужену систему туризму під загрозою поява пунктів, що знаходяться далеко від заражених зон на території України. З метою недопущення цієї ситуації  заборонено завезення свиней (в тому числі і диких) і продуктів їх забою із територій, небезпечних і загрозливих щодо АЧС.

Африканська чума свиней (АЧС) –  особливо небезпечна хвороба свиней. До захворювання сприйнятливі свійські і дикі тварини, незалежно від віку. Інкубаційний період триває 2-7 діб, інколи до 15 днів. При виникненні, хвороба може мати  наступні ознаки: раптова загибель тварини, з незначними клінічними проявами.

Загибель тварин при зараженні АЧС становить 100 %. Все поголів’я свиней, що захворіло, гине.

Засобів профілактики та лікування хвороби не існує. Вакцини відсутні. За століття існування африканської чуми свиней вченими не було винайдено методів її профілактики та лікування. Ускладнюється ситуація тим, що постійно проходить мутація вірусу.

З метою запобігання занесення вірусу АЧС в приватні господарства необхідно:

  1. Утримувати свиней в закритих, надійно ізольованих приміщеннях. Не допускати вигулу свиней та їх контакт з іншими тваринами. Проводити щоденний клінічний огляд тварин з метою виявлення можливого захворювання.
  2. Регулярно здійснювати очистку та дезінфекцію приміщень у яких утримуються свині. Обслуговування тварин проводити лише у змінному одязі, при цьому використовувати окремі засоби догляду, інвентар. Постійно вести боротьбу з гризунами.
  3. Не допускати відвідування господарств, тваринницьких приміщень сторонніми особами.
  4. Не купувати тварин у невстановлених для цього місцях, без супровідних ветеринарних документів.
  5. Забій тварин проводити лише після перед забійного клінічного огляду спеціалістом ветеринарної медицини, реалізовувати продукти забою лише після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.
  6. Не купувати м’ясні продукти в невстановлених для цього місцях, стихійних ринках.
  7. При виявленні клінічних ознак захворювання або при виникненні підозри на захворювання, та/або при загибелі свиней негайно звертатись до представників державної служби ветеринарної медицини.
  8. Обов’язково забезпечувати доступ представників державної служби ветеринарної медицини до тварин для проведення клінічного огляду та проведення обов’язкових або необхідних ветеринарно-санітарних заходів.
  9. Трупи тварин, побічні продукти їх життєдіяльності, продукти забою та переробки непридатні для споживання людиною утилізувати у спеціально визначених для цього місцях.
  10. Не використовувати для напування тварин воду з річок, інших водойм з повільною течією
  11. Забороняється згодовування свиням необроблені харчові відходи, в першу чергу отриманих із закладів громадського харчування

У зв’язку з вищевказаним звертаємо увагу всіх громадян, які утримують свиней в особистих приватних господарствах, про: термінове повідомлення державної служби ветеринарної медицини про випадки загибелі тварин та підозри їх захворювання;    негайно інформувати державну ветеринарну службу про усі випадки загибелі або раптових змін клінічного стану домашніх свиней в особистих підсобних господарствах і кабанів в дикій природі за контактними телефонами 3-23-85, 3-30-04, 050-9352669.

 

ІНФОРМАЦІЯ ДО ВІДОМА

 

Сфера застосування інформації

Телефони
для довідок

Доступ до публічної інформації 

1 З метою організації виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 09 червня 2011 року №373 «Про організацію роботи із забезпечення Херсонською обласною державною адміністрацією доступу до публічної інформації у відповідності з вимогами чинного законодавства», розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 червня 2011 року № 349 «Про  організацію роботи із забезпечення районною державною адміністрацією доступу до публічної інформації у відповідності з вимогами чинного законодавства», Закону України «Про доступ до публічної інформації», постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті  КМУ, центральних органів та місцевих органів виконавчої влади», Указу Президента України від 05 травня 2011 року №547/2011 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» наказом начальника управління агропромислового розвитку від 26 червня 2011 року визначено сектор правового, організаційно-кадрового та інформаційного забезпечення спеціальним структурним підрозділом управління з питань запитів на інформацію, що надходять до управління.Призначено   завідувача сектором правового, організаційно-кадрового та інформаційного забезпечення управління Зібер Оксану Борисівну відповідальною особою із забезпечення управлінням агропромислового розвитку доступу до публічної інформації у відповідності з вимогами чинного законодавства України.Згідно із затвердженим порядком складення та подання запитів на інформацію:1. Запит на інформацію подається фізичною або юридичною особою, об’єднанням громадян без статусу юридичної особи розпоряднику інформації в усній чи письмовій формі під час особистого прийому або шляхом надсилання поштою, електронною поштою, телефаксом або по телефону.

2. Запит на інформацію подається у довільній формі та може бути індивідуальним або колективним.

3. Запит на інформацію має містити: ім’я (найменування) запитувача, потову адресу або адресу електронної пошти, номер засобу зв’язку (якщо такий є);  загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит (якщо запитувачу це відомо); підпис і дату (за умови подання письмового запиту).

4. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію запитувач може подавати запит шляхом заповнення встановленої форми запиту на інформації, яка надається розпорядником інформації.

5. Запит на інформацію може бути подано особисто до сектору правового, організаційно-кадрового та інформаційного забезпечення управління агропромислового розвитку у робочий час згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

6. У запиті на інформацію запитувач зазначає зручну для нього форму отримання інформації.

7. У разі коли з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його оформлюють спеціалісти сектору правового, організаційно-кадрового та інформаційного забезпечення управління із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові, контактного телефону в запиті, та надає копію запиту особі, яка його подала.

8. На вимогу запитувача на першому аркуші копії запиту проставляється відбиток штампа управління агропромислового розвитку, дати надходження та вхідного номера запиту. Така копія повертається запитувачу.

 

3 40 32

Сільський зелений туризм

2. З метою популяризації сільського зеленого туризму, об»єднання особистих сеялнських господарств за інтересами, реалізації надлишків сільськогосподарської продукції, відродження ремесел та традицій, збереження навколишнього середовища у Національному університеті біоресурсів і природокористування України з 01 по 12 квітня 2013 року та з 03 по 14 червня 2013 року буде проводитись навчання з півищення кваліфікації власників селянських та фермерських господарств, представників місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, громадських організацій за програмою «Зелений туризм». Контакти організаторів (044)527-80-61 3 40 32

Нове у аграрному законодавстві

3 У лютому 2013 року набрав чинності Закон України «Про аграрні розписки». Цей Закон регулює відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів. Аграрна розписка – товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов»язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові  кошти на визначених у ньому умовах. (055 2) 46 71 17 Головне управління агропромислового розвитку ОДА
Розвиток тваринництва
4

Нарахування дотацій спрямованих на підтримку тваринництва

 

Спільним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України та Міністерства фінансів України від 25 лютого 2013 року № 129/324 затверджено паспорт бюджетної програми. Згідно цього наказу з 25 лютого 2013 року може здійснюватися прийняття документів та нарахування дотацій для фізичних осіб за такими напрямами:

–      Утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби, що народився в господарствах фізичних осіб,а також молодняку набутого шляхом його переміщення від інших власників;

–      Часткове відшкодування на закупівлю установки індивідуального доїння здійснюється фізичним особам за установки, придбані з 1 січня 2013 року (документи, що підтверджують закупівлю такої установки мають бути датовані лише 2013 роком). Проектом постанови Уряду передбачено внесення змін згідно з якими буде можливість відшкодувати вартість установок, придбаних і у 2012 році (у разі прийняття постанови).

–      Бюджетна дотація за вирощені та продані на забій і переробку молодняк великої рогатої худоби та свині (крім свиноматок і кнурів) здійснюється за тварин, які були реалізовані на забій починаючи з 1 січня 2013 року (приймальна квитанція ф ПК-2 повинна бути датована 2013 роком).

Умови отримання усіх дотацій залишилися такими, які діяли протягом 2012 року.

Більш детальну інформацію щодо державної підтримки можна отримати у управлінні агропромислового розвитку за адресою м. Генічеськ, пр. Миру, 50 та за телефонами:

3 29 01, 050 5250390, 096 3145455.

3 29 01

 

 

 

 

 

Проект

вноситься Народними депутатами України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про консолідацію земельних ділянок

Цей Закон визначає правові та організаційні засади консолідації земель сільськогосподарського призначення для забезпечення ефективного сільськогосподарського виробництва та розвитку аграрної промисловості в Україні

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

консолідація земель сільськогосподарського призначення — комплекс організаційних, правових, землевпорядних та інших заходів, що полягає в економічно обґрунтованому об’єднанні землевласниками та землекористувачами земельних ділянок і земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення у єдині земельні масиви, місце розташування, розміри, конфігурація та склад угідь яких забезпечують стале землекористування;

земельний масив — сукупність земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (зокрема, земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об’єктами, об’єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що знаходяться в середині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об’єктами тощо);

польові дороги, призначені для обслуговування земельних ділянок земельного масиву – дороги, запроектовані документацією із землеустрою, для забезпечення доступу до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

черезсмужжя — розташування між декількома земельними ділянками, які належать на праві власності одній особі і розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, які належать на праві власності іншій особі;

рівноцінні земельні ділянки — земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані в одному або у суміжних земельних масивах, одного цільового призначення, нормативна грошова оцінка яких однакова або відрізняється не більше як на 15 відсотків;

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього закону поширюється на правовідносини, пов’язані із здійсненням консолідації земель сільськогосподарського призначення всіх форм власності, призначених для ведення сільськогосподарського виробництва, а також земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що сформовані в процесі виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв).

2. Дія цього закону не поширюється на земельні ділянки, що знаходяться у постійному користуванні.

Стаття 3. Правова основа консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Регулювання правовідносин, що виникають при здійсненні консолідації земель сільськогосподарського призначення здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, цього Закону, та інших нормативно-правових актів.

Стаття 4. Мета консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється для покращення структури, складу угідь, конфігурації та розміру земельних ділянок сільськогосподарського призначення з метою досягненяння підвищення продуктивності сільськогосподарської діяльності.

Стаття 5. Принципи консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється із дотриманням наступних принпиців:

а) законності;

б) прозорості;

в) рівноцінності обміну земельними ділянками;

г) гарантії дотримання прав власників та землекористувачів.

2. Дотримання принципів, визначених частиною першою цієї статті, є обов’язковим при застосуванні всіх способів консолідації земель.

Стаття 6. Суб’єкти консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Суб’єктами консолідації земель сільськогосподарського призначення є власники та користувачі земельних ділянок, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та заставодержателі.

Стаття 7. Способи консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом:

1) обміну земельної ділянки, розташованої у земельному масиві, на іншу рівноцінну земельну ділянку згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”;

2) об’єднання суміжних земельних ділянок їх власником відповідно до закону;

3) зміни меж та впорядкування угідь земель та земельних ділянок;

4) іншими способами, які не суперечать законодавству.

2. Способ консолідації земель сільськогосподарського призначення обирається суб’єктами консолідації самостійно.

Стаття 8. Форми державної підтримки консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Держава здійснює підтримку консолідації земель сільськогосподарського призначення шляхом:

встановлення пільг щодо оподаткування операцій із обміну земельних ділянок, здійснених в процесі консолідації;

повного або часткового фінансування витрат, пов’язаних із розробленням та реалізацією проектів землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення;

надання організаційної, методичної допомоги власникам, користувачам земельних ділянок, розташованих у земельних масивах, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування із здійснення заходів консолідації земель сільськогосподарського призначення;

застосування механізму переважного права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення для придбання земельних ділянок, необхідних для консолідації земель;

використання механізму переважного права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення для придбання земельних ділянок, необхідних для консолідації земель;

2. Порядок здійснення державної підтримки консолідації земель сільськогосподарського призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Стаття 9. Фінансування заходів із консолідації земель

1. Фінансування заходів, пов’язаних із консолідацією земель може здійснюватись за рахунок коштів власників, користувачів земельних ділянок, які входять у земельний масив, коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.

2. Фінансування реалізації заходів, передбачених затвердженим проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, здійснюється за рахунок замовників такого проекту.

Розділ II

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ЗА ПРОЕКТОМ КОНСОЛІДАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 10. Ініціювання розроблення проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення.

1. Консолідація земель сільськогосподарського призначення здійснюється за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, який розробляється на підставі дозволу місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням земельного массиву.

2. Ініціатором розробки проекту консолідації земель можуть бути особи, яким в сукупності належить право власності на земельні ділянки, що складають не менш, ніж 75 % земельного масиву.

3. Для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель ініціатори його розроблення подають до місцевої державної адміністрації наступні документи:

1) письмове обґрунтування необхідності розроблення проекту;

2) перелік власників та користувачів земельних ділянок, які ініціюють розроблення проекту, а також кадастрових номерів (за наявності), цільового призначення, площі таких земельних ділянок;

3) копії документів, що посвідчують право власності та користування земельними ділянками ініціаторів розроблення проекту;

4) викопіювання із кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці із зазначенням земельних ділянок, що входять до земельного масиву, який підлягає консолідації.

5) інформація про встановлені обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження речових прав на них;

6) письмова згода власників, орендарів, заставодержателів земельних ділянок на розроблення проекту (за наявності);

7) письмова згода на встановлення заборони на відчуження, надання у користування земельних ділянок, які підлягають консолідації.

8) пропозиції ініціаторів щодо заходів проекту консолідації земель сільськогосподарського призначення.

4. Підписи ініціаторів розроблення проекту на заяві, а також підписи орендарів, заставодержателів земельних ділянок на письмовій згоді, мають бути посвідчені у встановленому законом порядку.

5. Місцева державна адміністрація розглядає подану заяву протягом не більше, як одного місяця та у разі її відповідності вимогам, зазначеним у частинах третій та четвертій цієї статті, приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, який діє протягом одного року з моменту його видачі.

6. У разі невідповідності поданих документів вимогам части третьої та четвертої цієї статті місцева державна адміністрації пропонує заявникам усунути виявлені недоліки, для чого надає їм строк, що не може перевищувати трьох місяців. У разі неусунення зазначених недоліків місцева державна адміністрація відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Стаття 11. Зміст дозволу на розробку проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Рішенням про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення визначаються:

1) орієнтовна площа земельного масиву, що підлягає консолідації;

2) земельні ділянки, що підлягають консолідації та розташовані у земельному масиві (із зазначенням кадастрових номерів (за наявності), площі, місця розташування таких земельних ділянок, а також відомостей про їх власників та користувачів);

3) встановлюється заборона на відчуження, надання в користування земельних ділянок земельного масиву, що підлягає консолідації на період розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення.

2. До рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення додається викопіювання із чергового кадастрового плану відповідної адміністративно-територіальної одиниці з зазначенням земельних ділянок, що входять до земельного масиву, який підлягає консолідації.

3. Установлена заборона на відчуження, надання у користування земельної ділянки підлягає реєстрації в Державній реєстраційній службі України в порядку, визначеному законом.

4. Про прийняте рішення у десятиденний строк з дня його прийняття письмово повідомляються власники та користувачі земельних ділянок, які входять до земельного масиву. Письмове повідомлення здійснюється шляхом надання органом, що прийняв рішення, засвідченої копії цього рішення під розписку або надіслання такої копії цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вруче

5. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення у місячний строк з дня його прийняття підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та на офіційному веб-сайті відповідної місцевої державної адміністрації. Оприлюднення рішення на зазначеному веб-сайті здійснюється безоплатно.

Стаття 12. Порядок розробки та погодження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Розробниками документації із землеустрою щодо консолідації земель можуть бути:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним  забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифіокований інженерів-землевпорядників,  який є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є  сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

2. Проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення можуть передбачатись заходи щодо:

обміну земельних ділянок, розташованих у земельному масиві, на інші рівноцінні земельні ділянки згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”;

об’єднання суміжних земельних ділянок їх власником відповідно до закону;

зміни меж та впорядкування угідь земель та земельних ділянок;

інших способів консолідації земель, які не суперечать законодавству.

3. Об’єднання, зміна меж земельних ділянок, які перебувають в користуванні, заставі, здійснюється за письмовим погодженням із їх користувачами, заставодержателями.

4. Земельний масив, сформований внаслідок затвердження проекту консолідації має забезпечувати:

вільний доступ з дороги, яка знаходиться на межі масиву, до кожної земельної ділянки (сукупності декількох земельних ділянок, поєднаних спільними межами.;

відсутність у складі масиву черезсмужжя, ламаності меж, земельних ділянок сторонніх землевласників або землекористувачів.

5. Земельні ділянки, що згідно із проектом передбачається обміняти, мають бути рівноцінними і знаходитись у цьому ж земельному масиві або у суміжному земельному масиві, якщо можливості доступу до земельної ділянки не погіршаться у порівнянні з доступом до земельної ділянки, що обмінюється (крім випадку погодження відповдідного погіршення власниками або землекористовувачами відповідних ділянок).

6. Проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення погоджуються власниками, користувачами, заставодержателями земельних ділянок щодо яких передбачається зміна меж, обмін та інші способи консолідації і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення підлягає погодженню власниками земельних ділянок, зміна меж, обмін, об’єднання яких передбачені проектом, які в сукупності складають не менше, ніж 75 % площі земельного масиву, або їх представниками,

Справжність підписів власників земельних ділянок або уповноважених ними осіб на письмовому погодженні посвідчується нотаріально.

7. Розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення здійснюється відкрито, із наданням можливості висловити пропозиції та зауваження щодо його змісту всім суб’єктам консолідації.

8. Зауваження та пропозиції до проекту надаються суб’єктами консолідації розробнику проекту у письмовій формі.

9. З метою вироблення узгодженої позиції суб’єктів консолідації щодо заходів, які має передбачати проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, опрацювання зауважень та пропозицій до його змісту, розробник проекту може організовувати проведення зборів таких суб’єктів. Власники земельних ділянок мають на таких зборах кількість голосів, пропорційну до розміру належних ним земельних ділянок. Орендарі земельних ділянок мають право дорадчого голосу. Рішення зборів, прийняте більшістю у не менше, ніж 75% від загальної кількості голосів власників земельних ділянок у масиві є обов’язковим для розробника проекту землеустрою.

10. Надання проекту на погодження здійснюється шляхом надіслання його примірника цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку.

11. Особа, яка отримала проект, зобов’язана протягом чотирнадцяти днів письмово погодити проект або надати його розробнику мотивовану відмову у такому погодженні із зазначенням підстав відмови, а також зауважень, які висловлюються до його змісту.

12. Орендар не може відмовити у погодженні проекту землеустрою у випадку, якщо такий проект погоджений власником відповідної земельної ділянки і призводить до отримання орендарем в оренду аналогічної земельної ділянки на тих самих умовах та на той самий строк.

13. Розроблений та погоджений в порядку, визначеному цією статтею, проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення подається до місцевого органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який протягом чотирнадцяти днів з дня його отримання надає висновок про відповідність проекту вимогам цього Закону та правилам розроблення проектів землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення.

Стаття 13. Затвердження проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення затверджується обласної державною адміністрацією за місцезнаходженням відповідного земельного масиву.

2. Розпорядженням про затвердження проекту визначаються:

1) земельні ділянки, які підлягають обміну (із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, цільового призначення, нормативної оцінки земельних ділянок);

2) земельні ділянки державної чи комунальної власності, формування яких передбачено проектом (із зазначенням власників земельних ділянок, кадастрових номерів, експертної грошової та нормативної грошової оцінки, цільового призначення земельних ділянок);

3) земельні ділянки, межі та/або угіддя яких змінені (із визначенням кадастрових номерів земельних ділянок, їх існуючих та проектних площ, площ угідь кожної земельної ділянки);

4) розмір відшкодування збитків, завданих реалізацією заходів, передбачених проектом, суб’єктам консолідації, а також третім особам.

3. Розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо консолідації вступає в силу через десять днів з дня його оприлюднення на офіційному веб-сайті відповідної обласної державної адміністрації.

Стаття 14. Права та обов’язки суб’єктів консолідації, яка здійснюється за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення

1. Особи, яким належить право власності на земельні ділянки, розташовані у земельному масиві в процесі розробки проекту консолідації мають право:

1) отримувати інформацію про заходи, які передбачається здійснити проектом,

2) надавати пропозиції, зауваження розробнику проекту консолідації щодо заходів такого проекту,

3) оскаржувати в судовому порядку дії або бездіяльність інших суб’єктів консолідації, якщо такі дії порушують їх права та охоронювані законом інтереси.

2. Особи, яким належить право власності на земельні ділянки, розташовані у земельному масиві, зобов’язані здійснювати заходи, передбачені затвердженим проектом консолідації.

3. Розробник проекту консолідації земель в процесі його розробки зобов’язаний:

1) письмово інформувати власників, користувачів, заставодержателів земельних ділянок, які входять до земельного масиву про заходи, які передбачається здійснити проектом,

2) роз’яснювати власникам, користувачам земельних ділянок, що входять до земельного масиву, їх права та обов’язки,

3) розглядати пропозиції, зауваження до заходів проекту консолідації, надані власниками, користувачами земельних ділянок до моменту затвердження такого проекту,

4) організовувати на вимогу суб’єктів консолідації, проведення зборів власників, користувачів земельних ділянок для обговорення заходів проекту консолідації,

5) дотримуватись при розробці проектів вимог цього Закону, інших норм чинного законодавства.

4. Розробник проекту консолідації для здійснення заходів, пов’язаних із розробкою проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, має право:

1) отримувати з Державного земельного кадастру інформацію про землі та земельні ділянки, які входять до земельного масиву, їх власників та користувачів,

2) безперешкодного доступу до земельних ділянок, розташованих у земельному масиві,

3) отримувати від власників, користувачів земельних ділянок, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин інформацію, необхідну для розробки проекту консолідації.

Стаття 15. Передача земель державної власності під польовими дорогами у користування власникам консолідованої земельної ділянки

1. Держава передає у безоплатне користування власникам консолідованого земельного масиву землі, що знаходяться під польовими дорогами (крім тих, що обмежують відповідний земельний масив або забезпечують доступ до земельних ділянок, що не входять в земельний масив) відповідно до затвердженого проекту землеустрою.

Стаття 16. Наслідки проведення консолідації земельних ділянок для третіх осіб

1. Орендар земельної ділянки, що увійшла в консолідований масив земельних ділянок, зберігає права оренди на земельну ділянку, що перейшла на праві власності до орендодавця без зміни умов договору оренди.

2. Заставодержатель земельної ділянки, що увійшла в консолідований масив земельних ділянок, отримує право застави на ту земельну ділянку, яка після завершення процесу консолідації перейшла на праві власності власнику земельної ділянки, що перебувала в заставі. Застава попередньої земельної ділянки скасовується з момент вступу в силу розпорядження про проведення консолідації. Внесення змін до договору застави не є обов’язковим.

3. Договір сервітуту зберігає незалежно від зміни власників земельних ділянок, щодо яких такий договір був встановлений.

Стаття 17. Порядок реалізації заходів, передбачених проектом консолідації земель

1. Затверджений проект землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення є підставою для здійснення наступних заходів:

1) укладення договорів міни земельних ділянок, яка ним передбачена;

2) державної реєстрації земельних ділянок, формування яких передбачено проектом;

3) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну меж та/або угідь земельних ділянок;

4) передачі у користування земельних ділянок під польовими дорогами;

5) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, розташованим у земельному масиві, у разі якщо такі номери не були присвоєні раніше.

Реалізація заходів, передбачених проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

2. Обмін, зміна меж земельних ділянок, які перебувають у заставі, оренді, є підставою для внесення змін до договорів застави, оренди земельних ділянок в частині відомостей про орендодавця, заставодавця, а також відомостей про земельні ділянки, які є об’єктом оренди, застави.

3. Кадастрові номери земельних ділянок, межі яких були змінені за проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, не скасовуються, а до Державного земельного кадастру вносяться відомості про такі зміни.

4. У разі, якщо передбачені проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення заходи, визначені у частині першій цієї статті, не були здійснені протягом трьох місяців з дня затвердження проекту, вказані заходи можуть бути реалізовані в примусовому порядку за рішенням суду. Позов про примусову реалізацію заходів, передбаченим затвердженим проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення може бути поданий органом, який затвердив проект або особами, які згідно із цим Законом можуть бути ініціатором його розроблення.

5. У разі задоволення позову рішенням суду про примусову реалізацію заходів, передбачених проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, визначаються:

земельні ділянки, які підлягають примусовому обміну (із зазначенням: кадастрових номерів, власників земельних ділянок, експертної грошової та нормативної грошової оцінки земельних ділянок);

земельні ділянки, площі яких примусово змінюються (із визначенням кадастрових номерів земельних ділянок, їх існуючих та проектних площ, площ угідь кожної земельної ділянки, вартості земельних ділянок),

розмір відшкодування власникам, користувачам земельних ділянок, третім особам збитків (понесених витрат), завданих примусовою реалізації заходів, зазначених у абзацах другому, третьому цього пункту та порядок здійснення такого відшкодування.

6. За рішенням суду внесення відомостей до Державного земельного кадастру про зміну меж, об’єднання, зміну угідь земельних ділянок, визначених проектом землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, здійснюється в порядку визначеному Законом України “Про державний земельний кадастр”.

7. Державне мито за договори, укладені на виконання затвердженого проекту землеустрою щодо консолідації земельних ділянок, не справляється.

Розділ ІІІ.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до наступних законодавчих актів:

1) частину другу статті 25 Закону України “Про землеустрій” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282; 2012 р., № 8, ст. 61; 2013 р., № 19-20, ст. 189; 2013 р., № 36, ст. 472) доповнити пунктом “к” такого змісту:

“к) проекти землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення. ”;

2) статтю 147 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27; 2010 р., № 1, ст. 2) доповнити частиною другою такого змісту:

“2. Порядок здійснення примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності земельних ділянок в процесі консолідації земель визначається Законом України “Про консолідацію земель сільськогосподарського призначення.”;

3) частину другу статті 2 Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 1, ст. 2) доповнити абзацом десятим такого змісту:

“відчуження з мотивів суспільної необхідності земельних ділянок в процесі консолідації земель”;

4) пункт 172.1 статті 172 Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13-17, ст. 112) доповнити абзацом четвертим такого змісту:

“Дохід, отриманий платником податку від обміну земельної ділянки сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку такого ж цільового призначення в процесі реалізації заходів проектів землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення, не оподатковується.”;

5) частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93  “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами) доповнити пунктом 53 такого змісту:

“53) фізичні та юридичні особи за посвідчення договорів міни земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства на земельні ділянки такого ж цільового призначення, розташовані в земельному масиві.”.

6) у статті 1277 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356, 2012 р., № 21, ст. 197):

а) частини першу та третю викласти в такій редакції:

1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки (крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів), а щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, – за заявою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за місцем розташування земельної ділянки.

3.Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем розташування земельної ділянки, а на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, – у власність держави.”;

б) у частині четвертій слова “Територіальна громада” замінити словами “Держава, територіальна громада”.

 

Голова Верховної Ради України

ПРОЕКТ

Вноситься народними депутатами України

Ю.В.Одарченком

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про меліорацію земель» (щодо особливостей здійснення права власності на системи меліорації)

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

I. Внести зміни до наступних нормативно-правових актів:

1. Доповнити Закон України «Про меліорацію земель» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 11, ст.90) статтею 23-1 наступного змісті:

«Стаття 23-1 Особливості будівництва систем меліорації на орендованих земельних ділянках

1. Особа, що має в оренді земельну ділянку на строк понад п’ять років має право у порядку, встановленому цим Законом, здійснити будівництво внутрішньогосподарської системи меліорації.

2. Перед початком будівництва внутрішньогосподарської системи меліорації орендар отримує дозвіл від відповідної районної (а якщо земельна ділянка знаходиться в двох і більше районах – обласної) державної адміністрації.

Місцева державна адміністрація розглядає клопотання про надання дозволу на початок будівництва внутрішньогосподарської системи меліорації лише з наступних підстав:

1) невідповідність проекту будівництва вимогам цього закону, а також нормам екологічної безпеки;

2) невідповідність вимогам, визначених частиною першою цієї статті;

3) якщо будівництва внутрішньогосподарської системи меліорації порушить роботу вже існуючої системи меліорації;

4) відсутність згоди власника існуючої на тій самій земельній ділянці системи меліорації.

Згода власника земельної ділянки для будівництва внутрішньогосподарської системи меліорації не вимагається.

У разі, якщо на земельній ділянці вже існує система меліорації місцева державна адміністрація надає дозвіл на початок будівництва лише за умови згоди власника існуючої системи меліорації.

3. Особа, яка побудувала внутрішньогосподарську систему меліорації на земельній ділянці, наданій їй в оренду, за умови дотримання вимог цієї статті, набуває право власності на цю систему.

4. Орендодавець має право розірвати договір оренди з орендатором-власником внутрішньогосподарської системи меліорації, побудованої відповідно до вимог цієї статті, виключно у наступних випадках:

1) несплати орендної плати понад три місяці поспіль;

2) використання орендованої земельної ділянки із порушенням вимог чинного законодавства в сфері охорони земель та захисту навколишнього середовища;

3) невикористання системи меліорації протягом двох років поспіль;

4) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

5) попереднє повне відшкодування власнику системи меліорації її ринкової вартості станом на день розірвання договору за умови наявності інших, визначених договором або законом підстав для припинення договору оренди.

5. Орендодавець зобов’язаний продовжувати строк дії договору оренди з орендарем-власником внутрішньогосподарської системи меліорації, побудованої відповідно до вимог цієї статті, за умови, що він заявляє про бажання його продовжити. У разі необхідності умови договору можуть бути змінені за рішенням суду.

6. У випадку припинення договору оренди власник земельної ділянки не вправі вимагати від власника системи меліорації демонтажу системи або плати за використання землі, що використовується для розміщення системи меліорації.

7. Особа, що використовує земельну ділянку, на якій знаходиться внутрішньогосподарська система меліорації, побудована відповідно до вимог цієї статті, зобов’язана сплачувати її власнику суму, що дорівнює десяти відсоткам вартості системи меліорації на рік, якщо тільки договором не буде встановлена інша ціна.

8. Власник земельної ділянки, на якій знаходиться побудована відповідно до вимог цієї статті система меліорації, що бажає здійснити продаж належної йому земельної ділянки зобов’язаний запропонувати власнику системи меліорації придбати її за таку саму ціну, яка запропонована йому покупцем. Власник має право здійснити відчуження земельної ділянки лише у випадку, якщо власник системи меліорації протягом семи днів з дня отримання повідомлення про продаж не виявить бажання укласти договір купівлі-продажу або не підпише такий договір протягом 14 днів з дня отримання повідомлення про продаж.

У разі недотримання власником земельної ділянки вимог цієї частини, власник системи меліорації має право в судовому порядку вимагати переведення на нього прав та обов’язків покупця земельної ділянки. Власник системи меліорації зобов’язаний покласти на депозитний рахунок суду суму, яку покупець сплатив продавцю, до винесення судом рішення по справі у строк, визначений судом. Суд відмовляє у задоволенні позову у випадку, якщо власник не поклав на депозитний рахунок необхідну суму у встановлений судом строк.»

 

II. Цей закон вступає в силу з дня, наступного за днем його опублікування.

 

Голова Верховної Ради
України