Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1098 затверджено Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Цей Порядок визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, але не набула права на пенсійну виплату у зв’язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі – тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення рад, з питань соціального захисту населення (далі – органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.

Тимчасова допомога перераховується особі кожні шість місяців з урахуванням змін її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату.

Призначення тимчасової допомоги

Під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж.

Довідка про наявний страховий стаж за формою згідно з додатком видається органами Пенсійного фонду України за заявою особи, до якої додаються копія трудової книжки та у разі потреби документи, що підтверджують трудовий стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (ЗП України, 1993 р., № 12, ст. 273).

Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Органи Пенсійного фонду України надсилають (або надають під особистий підпис у журналі реєстрації видачі довідок) особі довідку про наявний страховий стаж у двох примірниках та пам’ятку про порядок призначення тимчасової допомоги у формі, затвердженій Мінсоцполітики, як правило, в день звернення, але не пізніше ніж через п’ять робочих днів.

Копія трудової книжки, документи, що підтверджують трудовий стаж, подані особою органу Пенсійного фонду України, зберігаються в особовій справі до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває права на пенсійну виплату.

Для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання такі документи:

Інформація про склад сім’ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи та майновий стан.

Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на особу, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги.

Тимчасова допомога призначається з дня, що настає за датою досягнення пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося не пізніше ніж через три місяці після досягнення такого віку.

Якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося пізніше ніж через три місяці після досягнення віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тимчасова допомога призначається з дня звернення за нею.

Тимчасова допомога не призначається у разі, коли:

За наявності обставин, передбачених в абзацах четвертому – шостому цього пункту, тимчасова допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень утворених ним комісій, якщо у складі сім’ї є особа з інвалідністю.

Визначення розміру тимчасової допомоги

Розмір тимчасової допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, і середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не може перевищувати 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Середньомісячний сукупний дохід, визначений особі для призначення тимчасової допомоги, обчислюється згідно з пунктами 3-9 Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги.

До складу сім’ї включаються:

До складу сім’ї не включаються:

Виплата тимчасової допомоги

Тимчасова допомога виплачується у грошовій формі щомісяця за поточний місяць за зареєстрованим місцем проживання (місцем фактичного проживання) особи.

Виплата призначеної тимчасової допомоги припиняється:

Особам, які перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (відповідному закладі), виплачується 20 відсотків призначеного розміру тимчасової допомоги.

Різниця між розміром тимчасової допомоги, призначеної особі, яка перебуває на повному державному утриманні у відповідній установі (відповідному закладі), та розміром тимчасової допомоги, яка виплачується зазначеній особі, перераховується установі (закладу), де перебуває особа, за її особистою письмовою заявою або заявою її законного представника.

Засуджені (особи, які тримаються під вартою) мають право на призначення тимчасової допомоги, яка призначається органами соціального захисту населення за місцем відбування особою покарання (тримання під вартою).

Особа, яка під час відбування покарання (особа, яка тримається під вартою) набула права на тимчасову допомогу, подає адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора) клопотання щодо забезпечення створення необхідних умов для призначення їй тимчасової допомоги за місцезнаходженням такої установи (слідчого ізолятора), зокрема щодо виклику представників органів соціального захисту населення та офіційного приймання ними в установленому порядку відповідних документів безпосередньо від особи, яка відбуває покарання (особи, яка тримається під вартою), або від її представника за довіреністю.

Особа, якій до відбування покарання (тримання під вартою) було призначено тимчасову допомогу, продовжує її отримувати.

Фінансування тимчасової допомоги

Виплата тимчасової допомоги і відшкодування витрат на її доставку проводяться за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Контроль за правильністю призначення і виплати тимчасової допомоги здійснює орган соціального захисту населення, у тому числі через соціальних інспекторів.